Була, як видно зі складу, одна невелика проблемка - у команді не було барабанщика, що робило репетиції мало продуктивними, а наші печеня більше млявими. Тоді прийшов рятуйте! Леви й ми почали заміняти живі барабани - семплами. Лева будинку чаклував над барабанними семплованными партіями, скидав її на касету й приносив на репетицію. Творчості було обмаль, тому що воно обмежувалося вже готовою ударною партією. Але отут виникла нова проблема - почали виношуватися хазяї ДК. Грошей за оренду вимагали усе більше й більше й це незважаючи на те, що наше бомбосховище заливало з разючою регулярністю. У точно 2 рази на місяць. Душу поета не змогла винести подібних поборів і глумленний і навесні 2001 року ми благополучно звалили до Леві на хату. Того ж року засіли писати минусовки для майбутніх композицій. Весь рік, що залишився, провели в пошуках творчих і пошуках нычки. Нычки ми губили як тільки знаходили по вже зазначених причинах і зрештою ваще забили «великий і жирний» на всі пошуки. Всі наші старання були спрямовані на запис минусовок, відомість, написання текстів і накладення вокалу. Все це робилося в домашніх умовах за допомогою всієї наявності, що є в наявності й фінансових засобах ( низький уклін всім Левыным домашнім і сусідам за виявлене терпіння й мужність) У результаті з'явилися три досить оформилися й закінчені «музичні добутки». Попередньо придумавши собі нічим не зобов'язуюча назва, а також знявшись в аматорському фото ряді по робочою назвою «Червоний бухарь» на місцевому гран кар'єрі ці самі музичні потуги в комплекті з фотографіями, що зображують чотири майже тверезі пики, були відправлені на попереднє прослуховування 1-го тура всеукраїнського фестивалю «Перліні сезону». Поки там нас прослуховували, ми чекали, лабали, складали, писали, бухали. Ну, як покладено...

По приїзду в рідний Z, із зачепленим самолюбством і здоровою злістю, виробили план. По-перше знайти нычку, по-друге барабанщика. Нычку знайшли напрочуд незабаром. (От що значить серйозно узялися за діло) У бомбосховище однієї зі злиденних загальноосвітніх шкіл за подібною ціною ми знайшли своє чергове, сподіваємося постійне, притулок. З барабанщиком виявилося сутужніше. Назрівала дурна ситуація - нові семпловые барабани не робили, а барабанщиком і не пахнуло. Топтання на місці могло ще рис знає скільки тривати, якби не продажна натура нашого басилы:)), що за печеньку може батьківщину продати :)). (Батьківщину продав, а печеньку так і не дали :))) ) Коротше його попросили лабануть на тих же «Перлинах...» у якості сесійного басовита в якийсь місцевої піп команді. У цій команді сесійним був не тільки наш Лева, але й барабанщик. Запросили його на репетицію. Чувак прийшов із третього заходу. Відрізнявся гарною пам'яттю, але вбогим арсеналом ритмів і сбивок, а також украй рідким відвідуванням репетицій, що прискорило наше з ним розставання. Знову назрівала все та ж дурна ситуація.

У грудні 2002 року до нас прибилося ще одне молоде дарування - Денис Саврилов, які донині терпить всі повчання старих лабухов. На цьому склад команди із затвердженим погонялом “Буффало-Джмель”, будемо сподіватися, остаточно визначився в його мінімальній кількості. Хоча хто знає... Не будемо загадувати... (Плюйте все быстро 3 рази). Будемо ради співробітництву з усіма творчими людьми, а особливо духовиками, текстовиками, вініловими диджеями й т.д.