кАктус
Це було 20 травня 2006 року. Із чаю, поганого настрою, друга, гітари, хмурої погоди, паршивого мікрофона, бронзових струн, втомлених червоних очей, і з тих деяких пісень які я знав народилася група кактус. Красіка я знав роки три, ми з ним сиділи за однією партою два роки, але потім, на жаль, пішли в різні класи. Він в «А», я в «В». Як би там не було, ми зібралися в той вечір ще нічого не підозрюючи.
Класно висіли - без напряга, - говорили-приколювались, грали на компі коли раптом звідкись із космосу знизійшла мислячи Вроді в голову: «Тобі ж гітару купили! А ну давай діставай!» Із шафи в чорному чохлі вилетів моль, я дістав гітару. Вважаючи своїм обов'язком Красячи відразу ж затис одному йому відомий акорд яким різнув мені слух й уклав: «От це РІЧ!». Так дійсно.. може не найдорожча гітара... але така рідна... «Ну що ти там грати вмієш?» - запитав.
Репертуар «Спліну» йому не сподобався відразу, хоч це моя улюблена група.
А чогось повеселіше є? Ну там Сектор Газа..., такого я грати не вмів, але... Інтернет друг людини. Через п'ять хвилин Красячи запалював «першим хлопцем я був у дворі..» а я боровся з акордом F який ще невміло ставив. У підсумку ми проспівали й записали на пам'ять близько 10 пісень. Прослуховуючи все це справа я раптом зрозумів що в нас досить непогано виходить. Я вийшов за чаєм, а коли повернувся й сіл на стілець подаючи чашку другові сказав, «Як назвемо нашу «групу» ? - слово «група» я вимовив у глузуванням...ну й даремно звичайно... На підвіконні стояв старенький маленький кактус, пом'ятий, він літав з 5-го поверху... Деякі голки зламані... падіння залишило слід у вигляді подоби шраму.. - Назвемо Кактус! (сміх)
|
