В 1990 році Науменко, знайомить, з Камінським Сергієм й у місці створюють, панк групу «Депресивний психоз», Камінський був автором текстів групи. Сама ж група проіснувала три роки, за цей час вони випустили три альбоми, які листувалися й передавалися з рук у руки з міста в місто. В 1992 році група дуже багато виступала по Україні. У Києві групу можна було почути в Київському клубі-року-клубі "Кин". Тому що в піснях була присутня не цензурна лайка, що для Києва було більшим шоком, групу не любили чиновники, зате любила дуже не формальна молодь. Після розпаду групи Науменко зайнявся сольною кар'єрою, змінивши імідж, музику й тексти. В 1995 році знайомить із Матвійчуком Сергієм, що був автором текстів і Віктором Овсієнко, що писав аранжування для Науменко. За три роки роботи новий стиль й імідж Науменко не приніс довгоочікуваних результатів. Музика не користувалася популярністю й 1999 року Науменко припиняє марні заняття музикою й іде в багатогранний пучний бізнес. Займаючись різним бізнесом, Науменко мріяв, про те, що колись обов'язково повернеться на сцену. І от настав довгоочікуваний 2004 рік. З літа 2004 року Науменко пише багато пісень, і до листопада матеріалу накопичується на два альбоми, ну тому що з музикантами було проблематично, Науменко знайомить із аранжувальником Полянським Тимуром, з який робить чотири пісні
( «Росіянин мат», «Ти така», «Пиво», «Баксы») але матеріал так і не побачив світло, тому що ідея й концепція стилю не була досягнута й матеріал не знайшов кращого застосування, чим улягтися на високу курну полицю. Восени 2005 року Науменко знімає кліп на пісню «Баксы», де режисером і сценаристом був Василишин Степан. Кліп вийшов досить оригінальним, але на широкий екран так і не потрапив. Звиклі до дурної клонованої попси Українські ТВ канали відразу ж повісили на групу улюблене, і до цих пір багато чим не зрозуміле кліше «НЕ ФОРМАТ». Із цього приводу Наум висловлюється так: «Мені похуй у які рамки хочуть засунути нашу музику, головне, що всі ми робимо із чистим серцем, і душею». Наприкінці 2005 року Науменко збирає постійний склад музикантів (акардіон, клавіші, перкусія). У місці репетирують концертну програму, з якої починають успішно виступати в клубах.Для виступу на більших площадках приглашаються музиканти з інших груп. Із приходом музикантів, нарешті те, музика й концепція самої групи починає приймати той вид і звучання яке так домагався Науменко працюючи з аранжувальниками. Але в кожного свій життєвий шлях. І пройшовши через безлічі помилок не удач, Ми дуже раді що тепер можемо слухати саму оригінальну й неповторну Українську групу. «Нехлюй група НАУМ I До».