Далі, десь наприкінці 1997 року ми зустрілися з Коляном (Колян з 39), познайомилися, обговорили пріоритети, а після вирішили робити групу. Тому що А.Цар А. ні на чому грати не вмів, і йому було взагалі однаково на чому грати, вирішено було посадити його на баса. Вокалить став, таке ж глухе, Питуще пиво, а на гітарах повинні були грати Сашко Білий і Колян. Але тому що гітара була тільки в Білого (він неї спорудив зі спертого десь грифа й вирізаної з який те дошки деки, втім і все інше було також зроблене його благодатними руками), те Колян сіл за барабани. Групу вирішили назвати «Multykillzer». Інструменти були м'яко говорячи хрінові й репетиції якось не йшли. Вивчити ми змогли тільки Metallica - Orion й який те простенький блюзік. Всю цю хрень ми грали більше напівроку, при цьому ні як не розвиваючись і не вдосконалюючись.

8 вересня 1998 року, начитавшись книги «Бранці релігійного екстазу» ми вирішили перейменувати свою групу й викинути на смітник усякі «Оріони» крім того, заприсягли не братися більше ні коли за знімання чужих пісеньок. Саме так із цього моменту почався прямо таки творчий бум. Буквально за 2 місяці був готовий матеріал на 1 тім (за винятком двох поем) і ми приступилися до репетиції своєї першої пісні «Семпіляції детрубних гентронів...». Ми й самі не знаємо про що вона. Може бути про смерті. Хрін її знає. Напевно зміст її не потрібно шукати не в буквальному тлумаченні слів, а в собі, у своїх відчуттях. Музику після склав Сашко Білий. Взагалі, тільки він у нас уміє складати, ми лише направляємо його. Говоримо: «От це дерьмо, а от це ще гірше», або говоримо: «А, нормально!!». Потім були «Посталергичні марення», потім «Я и держава» і потім пішло-поїхало.

До лету 1999 року, Фанат намалював ілюстрації, і ми випустили свій перший тім. Хотіли продавати його, але це якось не виходило, тому почали роздавати книжки безкоштовно. Роздали, напевно, сотні півтори, може дві. Потім були концерти - 27 липня й 24 серпня.

Групу ми назвали «Диэтиламид лизергиновоя кислота» виходячи з наступних умовиводів: «Диэтиламид лизергиновой кислоти» це «ЛСД», а «ЛСД» - препарат, що безмежно розширює свідомість. Те ж саме переслідуємо ми, хочемо розширити існуючу людську свідомість, таке вже гнильне й примітивне. Препарат «ЛСД» дав небувалий поштовх революції в року-русі другої половини 60-х початку 70-х років. Так, під його впливом «The Beatles» створили «Sergeant Pepper's Hearts Club Band», альбом, що ми вважаємо одним з найбільших зразків світової культури. Під його (ЛСД) впливом Джимми Моррисон писав пісні, «які самі по собі народжувалися й звучали в голові». А згадаєте Джимми Хендрикса... «Диэтиламид лизергиновая кислота» з першого разу із працею вимовляється. ЛСД - це не наркотик, я підкреслюю, це препарат розширювальної границі свідомості й ми не рекламуємо його! Послухайте, що тоді рекламує група «ДДТ»? Сільськогосподарські добрива? А «Metallica» - Харцизький трубний завод, чи так що? Навіть якби це був наркотик, ну й що? Що в них поганого? Ви скажете: «Від них гинуть тисячі людей» а ми скажемо: «Так від автомобілів теж гинуть тисячі людей, від електричного струму гинуть тисячі людей, від самих людей гинуть тисячі людей. І ніхто, не пропонує заборонити людей, електрика або автомобілі, ніхто. Наркотик - це всього лише інструмент для позбавлення себе життя. Можна вибрати й мотузку, і бритву, і обжертись сала, але ніхто цих речей не забороняє. І більше того, ми повністю згодні з Галахером з «Oasis» у тім, що препарати, які вважаються наркотиками (крім крека й героїну звичайно) корисні для людини. Коли не будь нас однаково визнають. Адже наші книги перебувають уже й у Тель-Авіві, і Санкт-Петербурзі, і Києві й що особливо приємно в Парижу. Адже саме в Парижу перший раз опублікували Э.Лімонова, а його й дотепер багато хто не визнають. Карикатурами в нас займається Фанат. Він у нас ще й ілюстратор, і тату-дизайнер. Взагалі те він великий карикатурист. Ви самі його неодноразово друкували, і в донецьких газетах його можна було побачити, і більше того, навіть він промайнув у газеті української буржуазії «Бізнес». У нього карикатур уже більше сотні й усе в стилі Херлуфа Бідструпа, тому ми й вирішили зробити виставку.

Концептуальним живописом займається Цар, ну це взагалі те не дуже те живопис, це скоріше сюрреалізм, втілений у комп'ютерній графіці. Але про виставку, ми так лупанули не подумавши. Його картини поки на неї не тягнуть. Хоча всі говорять: «Бомба! Прикольно! Геніально!», але це скоріше щоб не скривдити Царя. Адже купити їх так ніхто й не зважився. Однозначно ненавидимо попсу. Але просимо не плутати з піп музикою, це різні речі. Любим все різне: Фанат - починаючи з «The Beatles», продовжуючи панками 70-х, закінчуючи сучасним гранджем, альтернативою й голен-попом. Сашко Білий і Колян з 39 люблять добротний треш «Slayer», «Metallica», «Pantera». Це було тоді - у далекому 1999, потім був «Korn», «System Of A Down», «Slipknot», «Soulfly» і т.д.. Цареві й Питущий подобається забій у стилі «Exploited», «Criptic Slaughter» той же «Slayer», «Voivod», «Rammstein», «Sepultura» і т.д. і фанацькі Мотоцикли, Відьми й Шарлатани.

Ми самі придумали стиль - «ProgressiveMegaThrashArtPunkDietill». У дійсності ж оригінальний музичний стиль арт-фронта «Диэтиламид лизергиновая кислота» поєднує в собі по більшій частині елементи thrash й punk напрямків сучасного андеграунда. Крім того, можливі вкраплення blues, reggae, folk і навіть classic. У цілому ж, наші композиції носять дух істинно панковой агресії й приколізма. Але по своїй структурі на багато більше складні в порівнянні із класичним панками-добутками.