Назва «Радомир» як не можна краще відбиває подання учасників групи про те, яким повинне бути їхня творчість. Воно з'єднує в собі глибину й міць важкого року й романтичний флер слов'янської стародавності, що донині не втратила свою актуальність. Правильне звукосполучення відбиває логічність музичних побудов. У цьому випадку назва розповідає про групу саме по собі.

Найменування стилю цієї групи як такого поки не існує. «Ми не прагнемо наслідувати кому б те не було, - затверджують починаючі музиканти. - Для нас наявність стилю не самоціль. Ми не спростовуємо старе, а створюємо на його основі нове: оскільки багато було вже сказане колись, наша основна мета - знайти спосіб по-новому донести до свідомості слухача вже сказане до нас». Дійсно, у репертуарі групи можна знайти й романтичні пісні в дусі традиційної поп-музики, і тверді композиції в стилі старого доброго «хеви-метала», і оригінальної знахідки, що вписується в рамки класичного джазу, і спадщина, що інтригує, язичеських пісень.

За твердженням учасників групи «Радомир» (Дмитро Мироненко - вокал, Сергій Полторак - гітара бас і бэк вокал, Костянтин Костенюк - ритм гітара, Олександр Міненко - ударні, Людмила Рєзанова - клавішні) вони не прагнуть підбудуватися під будь-які музичні смаки, скоріше - виразити себе через творчість різними способами.

Сьогодні «Радомир» це:
Дмитро Мироненко (вокал, ритм-гітара);
Сергій Полторак (бас-гітара й бэк-вокал);
Костянтин Костенюк (гітара);
Олександр Міненко (ударні);
Людмила Рєзанова (клавішні).

10.лютий.2005 Початок покладений - сольний концерт.

8 лютого на сцені БК Политеха нарешті відбувся дебютний концерт починаючої але вже відомої групи «Радомир».

Сценічне дійство почалося, як ведеться, із запізненням на 15 хвилин, протягом яких поступово, що наповнюється зал, перешіптувався й переговорювався із приводу майбутні. Справа в тому, що займаючись організацією піару в народі (простіше говорячи - рекламою) учасники групи викинули передчасний першоквітневий жарт - чи те забули, чи то навмисно не вказали на флаєрах й афішах, що саме являє собою колектив із загадковою праслов'янською назвою.

Попросту словосполучення «софт-рок-группа» згадане не було, у результаті чого в потенційних глядачів, що звернули увагу на флаєра й плакати, природно виникало питання: «Що ЦЕ таке?» Найбільш рішуч й авантюрні ризикнули прийти, так і не знаючи, на що, властиво, ідуть і що почують. Організатори концерта не могли удержатися від сміху за лаштунками, уловлюючи обривки, що доносяться із залу, фраз «А ти знаєш, що це?», «А Радомир - це одна людина або трохи?», «А може, вхід вільний - виходить, нічого цікавого?»

Ефект інкогніто. Звичайно, стосовно майбутньої публіки це було трохи необачно, тим більше що певний відсоток цієї самої публіки так і не зважився прийти. Але «» учасники групи, щовідігралися, утішилися тим, що що прийшли одержали дійсне задоволення від шоу і їх, як говориться, не «зламає» пояснити непосвяченим, що «Радомир - це ніякий не болгарський хлопчик-попсовик й аж ніяк не збіговисько переконаних металістів у ланцюгах і шпильках. Що це починаюча «rock-jazz-band» з оригінальним стилем, класичним принципом побудови пісень і малостандартної тематикою.

Група, що поставила для себе ціль домогтися того, щоб люди не тільки слухали, але й чули їхню музику, відкриваючи в ній щось своє й одночасно - щось нове в самих собі. Люди, що зайнялися музикою не з міркувань комерції або в погоні за дешевою славою, а винятково з метою самовираження.

Сама структура концерту - 12 пісень, що перемежовуються легким заграванням з публікою плюс виступ ведучих – конфернас’є - наших друзів з команди КВВ «НКВД», що підняли залу настрій, поки «радомировцы» за лаштунками готувалися до виходу. За законом підлості обстановка для успішного виступу була не занадто сприятлива - в основному за рахунок температури в залі. Саме непрацюючим батареям і протягам ритм-гітарист Костик зобов'язаний своєї трехсекундной імпровізацією «поле медіатора», а а вокаліст Дмитрик - періодично «залечающим» голосом.

Вокалістові взагалі «звезло» - ухитрившись простудитися прямо напередодні концерту, він протягом усього виступу виглядав злегка ефемерно, що викликало в залі неоднозначну реакцію. Хоча мало хто догадувався про щиру причину скутості юних дебютантів і недостатнього артистизму, компенасированного зрелищностью самого шоу, зокрема - оригінальними костюмами (викликавши шквал питань). Але в загальному й цілому, прохолодь залу для глядачів не трансформувалася в прохолодне відношення глядачів.

Кожна пісня викликала шквал оплесків, причому не «формальних», а абсолютно щирих. Особливий захват публіки викликало нове аранжування найвідомішої військової пісні (члени групи, які заріклися співати кавер-версії, поступилися принципами тільки заради участі в прийдешньому проекті із приводу 60-річчя Перемоги у Великої Отечеч; твенної війні), а також фірмовий фінт «Радомира» - джаз-композиція «Це не рок» з легким ухилом у класику.

Початок покладений. Що очікує новознайдених шанувальників і саму групу в майбутньому? «Радомир» заявляє: «Продовження не змусить себе чекати. У найближчому майбутньому намічується запис альбому й (у міру зміни погоди) зйомка першого відеокліпу.

Про дату наступного концерту читайте на нашому сайті. А на закінчення хочемо нагадати, що концерт відбувся спільними зусиллями адміністрації, головного режисера БК, звукооператорів, освітлювачів, і - далеко не в останню чергу, глядачів. Усім їм низький кулон і величезна подяка.